Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О Инквизиторе - Дзембо Вообще-то это часть моего диплома, есть некоторые незначительные ошибки. Введение и 3 глава выражают мое отношение к теме, которую считаю актуальной сегодня.. Именно эти части подверглись цензуре, а заключение мне вообще рекомендовали не писать. Поэтому защищался в "обрезанном варианте", слава Богу, на отлично. 1 и 2 главы, школьная формальность. Список литературы не прилагаю, если кому-то интересно, пишите, вышлю.
